Ефект довгого хвоста

Директорка Хмелівського НВО стала першою в історії української спільноти едкемпівкою. Саме Майя як учителька першою підтримала ідею проведення освітянської (не)конференції у форматі EdCamp, натхненно вигукнувши «Я перша приїду!». Вона сповідує рівність учительства, батьків, дітей. Переконана, що EdCamp Ukraine потребує більше підтримки від не-освітян, бо зміни в освіті важливі для всього суспільства. У 2019 році увійшла до топової десятки Global Teacher Prize Ukraine, а з 2020 року — заступниця начальниці територіального управління Державної служби якості освіти в Кіровоградській області.

Щоб краще розуміти учнів та учениць, заступник директора з виховної роботи Полтавської спеціалізованої школи-інтернату спортивного профілю, кандидат педагогічних наук наважився на експеримент: попросив свого колишнього учня Артура Шийку на деякий час помінятися з ним місцями. Побувши на місці учня, Леонід змінив своє ставлення до навчання і, як наслідок, отримав повагу від своїх вихованців. Його колега й дружина Ольга вважає, що можливість освітян ділитися з іншими власними відкриттями — одна з найцінніших якостей руху EdCamp. З 2020 року Леонід — заступник начальника територіального управління ДСЯО в Полтавській області.

Учителька математики та фізики Трудолюбівської школи дізналася про EdCamp у найтяжчі хвилини свого життя — після загибелі чоловіка в АТО, коли не мала сил жити далі, хотіла покинути вчительську професію. Коли Валентині розповіли, що є така подія EdCamp, на яку мріють потрапити всі вчительки й учителі України, вона відповіла: «Я теж туди хочу». Дізнавшись про нові принципи та методики, учителька принесла їх у свою школу, переконавши і колег, і керівництво, що за цим — майбутнє. Завдяки цьому рішенню здійснилася мрія Валентини — побачити фінську освіту зблизька, а Трудолюбівська школа стала одним з найпрогресивніших закладів освіти в усій Україні.

Методистові науково-методичного центру управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради, учителю географії, батькові школярки й чоловікові вчительки вдалося змінити підвищення кваліфікації вчительства в усій Кіровоградській області. Отримавши натхнення та ідеї на (не)конференції EdCamp Ukraine, разом з однодумцями він розробив унікальний підхід до підвищення кваліфікації. Відчувши дію руху EdCamp на собі, Олександр упевнений, що той змінює життя педагогів: дає нове розуміння професії, мотивацію, методи та взаємопідтримку. Із 2020 року працює заступником директора Ukrainian Global School у Києві.

Учителька інформатики однієї з харківських гімназій на (не)конференції EdCamp Ukraine випадково познайомилася з директором з розвитку мережі технічних студій «Винахідник» (зараз STEM школа INVENTOR) й отримала запрошення очолити філію школи в Харкові. Зараз вона працює директоркою університету підвищення кваліфікації педагогів мережі STEM шкіл INVENTOR, а ще є авторкою та керівницею проєкту «Школа мудрих батьків». Таїсія переїхала до Києва, де навчає педагогів, розробляє нові методики побудови педагогічного трикутника між учительством, батьківством та учнівством і почувається щасливою.

Учителька інформатики, прагнучи дати якнайбільше можливостей дітям, постійно вчилася сама — і виграла спеціальний приз від Microsoft в Україні на національному конкурсі Global Teacher Prize Ukraine. Марина впевнена, що знання, які були актуальні п’ять років тому, сьогодні вже застарілі, а відповідальний педагог, на її думку, повинен піклуватися не лише про свою роботу чи школу, а про кожну дитину в кожній школі України. Тому важливо постійно розвиватися та ділитися з іншими освітянами своїми відкриттями та ідеями. «Рух EdCamp дає вчителю свободу і безліч можливостей для самовдосконалення», — говорить Марина.

Спочатку вчителька, потім директорка Глухівської ЗОШ No 2 на Сумщині, а нині — керівниця територіального управління Державної служби якості освіти в Сумській області, як і багато хто з освітян, не раз стикалася з академічною недоброчесністю і корумпованістю. Часто опускалися руки від несправедливості. Якось Алла вперше відвідала одну з подій EdCamp Ukraine, де знайшла однодумиць, натхення й сили змінювати освітнє середовище та дізналася про антикорупційні інструменти роботи з молоддю. Вона виховує в дітей і колег нульову толерантність до корупції.

Директорка і вчителька історії Криворізької школи No 114 не тільки активна учасниця руху EdCamp Ukraine, але й освітня лідерка в багатьох смислах. Дізнавшись про антикорупційні інструменти роботи з молоддю, вона щиро захопилася ними й пропагує їх використання в учительських спільнотах. «Треба боротися зі списуванням, плагіатом, фабрикацією, бо саме із цих звичок проростають потім хабарництво й інші погані явища», — вважає Людмила. А ще вона привнесла ідеї білих ворон через своїх знайомих педагогів у Молдову. Теперь там набирає силу свій національний рух EdCamp.

Ставши директоркою Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. No 29, була вимушена боротися за виживання закладу — над школою з 200 учнями й ученицями нависла загроза закриття. І Лариса бачила єдиний шлях — не просто зберегти, що є, а докорінно змінити заклад. Вона занурила школу в декілька інноваційних проєктів, одним з яких стала програма #освітабезкорупції. Найулюбленішим принципом EdCamp Лариса вважає «Дай, якщо хочеш, бери, якщо можеш» і використовує всі численні можливості, запроваджуючи нові ідеї в своїй школі.

Учителька історії, правознавства й громадянської освіти Херсонського академічного ліцею імені Олега Мішукова давно з EdCamp’ом. Освітянка проводила на національній події відкритий урок за методикою «акваріум», двічі організовувала й координувала міні-EdCamp’и у своїй школі. Її часто запрошують як спікерку на регіональні події. У 2018 році її педагогічний талант був належно поцінований і премією Global Teacher Prize Ukraine: Світлана увійшла до десятки найкращих. Найцінніше, що їй удається донести до свого учнівства, що будь-які зміни треба починати із себе, — і тоді все буде можливо.

Навчаючись у школі, Олександр не міг і подумати, що все його життя буде пов’язане з освітою, та доля не запитує, а знає напевне. Через кілька років роботи в школі вчитель провів у своєму закладі регіональну подію EdCamp та увійшов до п’ятдесятки найкращих у Global Teacher Prize Ukraine. Під час карантину організував для свого учнівcтва не лише ефективну систему дистанційного навчання. Задування святкових свічок через екран, TikTok-зйомки, карти на березі Дніпра чи доповнена реальність на найкрутіших фестивалях — ідеї генеруються наче від найменшого контакту Олександра і його учениць й учнів.

Учитель історії Панютинського ліцею, працюючи в різних сферах і буваючи на різних заходах, тільки в класі відчуває себе живим. Кожен і кожна для нього — це унікальний світ. «Ці оплески для вас» — фраза стає заключною в кінці кожного уроку. Своїми практиками він ділиться з іншими педагогами, щоб уроки були ефективними, цікавими і, головне, приносили задоволення як учнівству, так і вчительству. У травні минулого року Владислав і його заклад освіти вперше приєдналися до руху EdCamp в Україні, влаштувавши регіональну (не)конференцію. Продовження цієї запальної події команда знайшла у проєкті SIMSCHOOL «Вчимо дитину захищатися».

Заступник директора Новомиколаївського ліцею, вчитель зарубіжної літератури у 2019 році він брав участь конкурсі Teach Talks, де ділився досвідом роботи на всеукраїнському рівні. Після виступу на екрані увімкнулося відео із зеленою машиною, з-за якої виглядали три обличчя. Це була команда EdCamp Ukraine. Того року Ігор уперше взяв участь у національній (не)конференції. Трохи згодом він зібрав біля себе однодумців та провів у своєму закладі подію у форматі EdCamp. «Усі люди, які хоч раз побувають на таких подіях, вже назавжди стають зараженими цим “вірусом”», - сміється Ігор, розповідаючи про рух EdCamp Ukraine.

«Починати великі зміни потрібно зі свого оточення» — вважає Олеся й намагається відобразити цю концепцію у своїй школі. Вона — уособлення європейської України, до якої ми всі прагнемо, й про яку мріє Олеся. Одного разу Олеся відчула, що діти не дуже комфортно себе почувають біля неї, вчительки. Тому під час одного з уроків вона запропонувала своїм учням і ученицям спробувати працювати по-іншому. І вони погодилися. Це стало початком змін, які допомогли налагодити взаємини та співпартнерство. EdCamp Ukraine у житті Олесі з’явився п’ять років тому.

Емоції – це те, що робить нас людьми. Треба їх вивчати, вчитись керувати ними, тому що вони можуть як підняти нас до небес, так і опустити в прірву. Цими словами Ірина Томич починає свою історію. Після 24 лютого вона залишилась в рідному Хмельницькому і продовжила працювати директоркою школи. Побувавши на першому зібранні тренерів СЕЕН, пані Ірина зрозуміла, що відкладати впровадження програми у своєму закладі на наступний рік – злочинно, адже втрачається цілий рік, тому ініціювала в 1 і 5 класі своєї школи викладання курсу. Директорка дуже вдячна своїм колегам-вчителькам за те, що вони не побоялися експериментів і спробували щось нове.

Колеги про неї кажуть: «Знову Борисівна кудись поїхала, знову щось привезе. Хоч ховайся!». А вона пояснює їм, що вчительству не можна стояти на місці, бо вони навчають дітей, і треба робити це якнайкраще, а для цього необхідно відчувати учнівські запити і бути з дітьми на одній хвилі. Пані Олена має нульову толерантність до стереотипів, тому вже кілька років поспіль долучається зі своїми ученицями до ініціативи «Дівчата STEM». З 2018 року вчителька долучилася до спільноти білих ворон. За ці роки вона зробила висновок, що ЕдКемп — це не просто вчительський рух, це ресурс, який надає впевненості і віри в себе, а впевнений вчитель, той, який вірить в себе, може передати це дітям.

Пані Яна не покладає відповідальність за своє майбутнє на когось, бо розуміє, що тільки її дії призводять до того майбутнього, до якого вона прагне. Вона викладає в коледжі, волонтерить, головує в станичній пластовій старшині, а ще — ділиться з освітянами власним професійним досвідом на численних освітніх подіях. «ЕдКемп — це особлива сторінка мого життя, тому що все, що відбувається в мене разом із цією організацією — це добрих 40 % становлення мене як професійної особистості» — з теплою усмішкою розповідає пані Яна. І коли її питають, чи важко бути педагогом, вона дуже дивується, адже відчуває себе рівною зі своїми студентами й студентками, поважає кожного й кожну з них та отримує такий самий відгук.